Рідко трапляється, коли приїжджий гравець стає настільки рідним уболівальникам того чи іншого клубу, що з його ім’ям починає асоціюватися цілий футбольний регіон. Саме так сталося із Пашею Касановим − людиною, котру на Вінниччині справедливо вважають живою легендою.

Щаслива випадковість
У футбол Касанов потрапив за нинішніми мірками дуже пізно, в 18 років, та й вийшло це дещо випадково. Після того, як у одній із дитячо-юнацьких спортивних шкіл рідного Миколаєва його забракували як «безперспективного», Паша шліфував свою майстерність у вуличних баталіях та на пляжах. Одного разу він із приятелем завітав на тренування «Суднобудівника», й так вийшло, що для повноцінного заняття колективу не вистачало одного гравця. Товариш Касанова був у гарних стосунках із наставником миколаївців, тож і порекомендував спробувати талановитого хлопця. Невдовзі Пашу зарахували в юнацький склад команди.

Вибір на все життя
Щоправда, надовго в рідному місті атакуючий півзахисник не затримався − прийшов час відслужити в армії, і його наступною командою став одеський СКА. Ще перебуваючи в армійському колективі, Касанов отримав запрошення із Вінниці, проте вирішив повернутися додому. Та в «Суднобудівнику» від нього спочатку зажадали пройти «випробувальний термін», від чого амбіційний футболіст відмовився. Паша подався до Вінниці, і зрештою пов’язав із містом понад Південним Бугом своє життя.

Бомбардир, гвардієць, капітан
Швидкий та технічний лівий півзахисник одразу прийшовся до душі й команді, й місцевим уболівальникам. Упродовж чотирнадцяти сезонів Паша провів найбільше матчів у чемпіонатах країни (513) та забив найбільше голів у всіх турнірах (142) в історії вінницького клубу, став його багаторічним капітаном. У сезоні-1983 він відзначився 27 разів у 47 матчах чемпіонату − феноменальна результативність для хавбека, погодьтесь. Загалом, Паша тричі ставав найкращим бомбардиром команди в сезоні, допомагав «Ниві» завоювати звання чемпіона УРСР в 1984 році.

У ролі наставника
Слід відзначити, що двічі Паша Касанов залишав місто, яке стало для нього рідним. У сезоні-1987 спробував свої сили в запорізькому «Металургу», однак дуже скоро туга за домівкою змусила 34-річного майстра повернутися. А завершувати активні виступи в 1990-му він подався до Житомира, на прохання знаменитого Заї Авдиша, допомігши місцевому «Поліссю» завоювати Кубок УРСР. У 1992 році кумир вінницьких уболівальників увійшов до тренерського штабу «Ниви», досягши у сезоні-1996/97 посади головного наставника команди.

Єврокубки та занепад
Саме йому судилося керувати «Нивою» у єдиному в її історії єврокубковому розіграші. Програвши в фіналі Кубку України-1995/96 київському «Динамо», вінничани отримали право в наступному сезоні стартувати в Кубку кубків. Напередодні дебюту на міжнародному рівні Паша Касанов змінив біля керма команди Сергія Морозова. «Нива» з великими труднощами здолала в першому раунді естонський «Садам», а потім нічого не зуміла протиставити швейцарському «Сьону». Згодом і на внутрішній арені справи в подолян пішли зовсім кепсько, й незабаром тренера звільнили.

Новий світанок «Ниви»
Залишивши клуб, Касанов не облишив футбол − він заснував дитячу школу «Світанок». А тим часом «Нива» потихеньку котилася в прірву і, зрештою, в 2006-му припинила існування. Відродження головної команди Вінниччини теж пов’язують із Пашею, котрий доклав багатьох зусиль, щоб переконати місцеву владу та бізнес підтримати «Ниву». Зараз наш герой обіймає посаду начальника клубу, і під його керівництвом подоляни, котрі змагаються у першій лізі, сподіваються повернутися в еліту вітчизняного футболу.