У футболі з десяти років. Перший тренер - В.С. Гаврилюк. Виступав за команди: «Маяк» (Харків), СКА (Київ), «Чайка»(Севастополь), «Металург» (Запоріжжя), «Таврія» (Сімферополь), «Нафтовик» (Охтирка), «КамАЗ» (Набережні Нелни, Росія), «Зірка-НІБАС» (Кіровоград), «Кубань» (Краснодар, Росія).

— Едік, не можу не розпочати нашу розмову з такого запитання. "Нива" у твоїй, нехай і не короткій спортивній кар’єрі, — десятий за ліком футбольний клуб. В чому причини настільки частих змін місць роботи?
— Якщо відповісти чесно і відверто, то в деякі команди мене визначила футбольна доля, а в інші перебрався в пошуках своєї жар-птиці, яку так і не спіймав за хвіст.
— А якщо дещо конкретніше...
— Харківський «Маяк» — мій перший клуб майстрів, куди був зарахований після закінчення місцевої обласної школи-інтернату спортивного профілю. Дальше — армійська служба, після закінчення якої був запрошений в досить відому «Чайку». Першолігівський (союзний) «Металург» — колектив з іменем,куди прагнув потрапити будь-який футболіст у ті роки. «Таврія», мабуть, також. «Моєю» командою назвав би «Нафтовик». Саме в Охтирці я відбувся як футболіст, саме на Сумщині провів кращі футбольні роки.
Певні сімейні проблеми і завищена оцінка власної значущості повели мене в пошуках щастя по російських дорогах, які виявились обрамленими не молочними ріками з кисільними берегами, а лише привидами і міражами. У цьому зв’язку шкодую, що підвів хлопців та й тренерів в Охтирці і Кіровограді, де ставились до мене з усією душею.
— І все-таки О. Іщенко простив тобі?
— Мабуть, так, якщо забрав з Краснодара. Відгукнувся одразу, оскільки довіряю йому цілком. І грунтується ця віра на його завжди чесному слові, в чому переконався давно.
— Однак, будемо відвертими, далеко не все тобі вдається. Міркую так, дивлячись на протоколи матчів першості.
— Не завжди виходжу в основному складі?
— Точно.
— У «Ниві» підібралась солідна компанія і на кожне місце є два практично рівноцінних претенденти. Звичайно, якщо вибір зроблено не на мою користь, отже — не заслужив. Згоден. Але, повірте, висновок зроблено: час безвідповідаль-ності минув — почався відлік часу серйозної роботи.
— Можливо, перешкоджають якісь позафутбольні проблеми?
— Певні життєві негаразди мають місце, але списувати на них власні помилки не варто.
— На який строк передбачений твій контракт з "Нивою"?
— На два роки. І заодно відзначу, що цей «строк» хочу відпрацювати у вінницькій команді чесно, а головне, якісно. Не хочеться, щоб пізніше згадували (а ще гірше — не згадували) вінницькі вболівальники Піскуна «незлим тихим словом». А собі бажаю не повторювати минулих помилок.
— З харківським футболом ти повинен бути добре знайомий.
— Спортивну кар’єру розпочинав у Харкові, багато чому навчився в цьому футбольному місті. Та й з хлопцями «Металіста» зразка 1997 року добре знайомий. Підтримую товариські стосунки з Лукашем, Таргонським, Рудняком, Гольдіним. Високими професійними якостями, людяним підходом до підлеглих і колег по роботі володіє Михайло Іванович Фоменко...
«Металіст», як і «Нива» поставили перед собою в цьому сезоні максимальні плани, і я не проти нової зустрічі на футбольному полі, але на більш високому рівні.