|
Народився 13.02.1969 року в с. Ракошино Закарпатської області. У футболі з п’яти років. Перишй тренер - О.Є. Горват. Виступав за команди: «Закарпаття» /Ужгород), «Кремінь» (Кременчук), «Металург» (Запоріжжя), «Нива» /Тернопіль), «Діпро» ( Діпропетровськ), СК «Миколаїв». Не одружений. - Іване, коли у Вінниці пройшли чутки про твою можливу появу в рядах «Ниви», вболивальники лише хитро усміхались і говорили: «Уже двічі ми сподівалися на допомогу цього хлопця, але він так і не з'явився у нас». Що раніше заважало тобі «засвітитися» в нашій команді? - Та нічого мені не заважало, просто вінницькі пропозиції були не єдиними у мене. Кликали й в інші команди. Будучи на контракті в «Дніпрі», серйозно розглядав два запрошення - від Іщенка і Заяєва й перевагу віддав останньому. Чому? Діалог з Анатолієм Миколайовичем був конкретнішим, віри, так би мовити, було більше. А особисті умови суттєво не відрізнялись. - Але в «Ниву» уже був запрошений твій брат - Адальберт... - А в Миколаєві тренером уже працював найстарший Корпонай -Тіберій. - І все-таки через рік ти переходиш у «Ниву»... • Ігор Федорович Гатаулліп звернувся до мене через Тіберія, щоб я продовжив свою кар’єру у вінницькій «Ниві». І я дав згоду. Вирішальними моментами у моєму виборі були професіоналізм нового наставника колективу Ігоря Яворського (в минулому також, як і я, форварда, а це немало означає), мета перед «Нивою» на сезон 1998/99 років, можливість пограти поруч з Адальбсртом. І непогані умови особистого контракту. - Хотілось би особисто від тебе почути про той шум, який було піднято в пресі навколо твого імені під час «розборок» між Дніпропетровськом і Миколаєвом. - Вячеслав Грозний розумів, що п’ять нападаючих у «Дніпрі» - цс надто багато і, переговоривши із Заяєвим, віддав мене в оренду у СК «Миколаїв». Я відіграв за цю команду вісім місяців і ніхто, в тому числі і нове керівництво «Дніпра», про мене не згадував. За 5-6 турів до фінішу першоліговського турніру, коли стало відомо ім’я переможця, в нашому клубі почалися відомі негативні події па політично-фінансовому грунті. «Дніпру» нові начальники відмовились платити за мою оренду, ті, зрозуміло. - Можливо, рівень твоєї гри не влаштовував миколаївську футбольну верхівку? - Якраз навпаки, та от небажання платити і не тільки за мене, примусило нового президента В. Южакова для свого виправдання обвішувати нас, футболістів, різними ярликами віл «порушення спортивного режиму» до «низьких показників майстерності». Чому тоді четверо, вважайте, корінних миколаївців перебралися в «Кривбас»? І взагалі, де команда-переможець першості минулого сезону? - Які сильні і слабкі сторони Івана Корпоная? - Навіть не знаю. Люблю забивати м’ячі, що, зрештою (тьфу-тьфу) вдавалося і у вищій лізі, граю по всьому полі, не цураючись чорнової роботи. Граю, як умію. Хоча непогано було б краще грати головою у завершальних стадіях атаки. - А фізична форма в порядку? - Буде в порядку, я в цьому запевняю. Все-таки вимушена перерва на користь не пішла, хоч і тренувався щоденно самостійно. Але це зовсім інше. На сьогодні відчуваю прогрес, адже постійно в ігровому процесі. - Чи ставиш перед собою мету у восьмій першості - забити стільки-то м’ячів? - Думаю, рубіж 15-ти м’ячів буде оптимальним. Дай Бог, взяти його, ну і, звичайно, перевищити. А головне, суттєво допомогти колективу «Ниви» у досягненні переможних результатів. Буду допомагати хлопцям. Ну. а їх допомогу вже відчуваю на футбольному полі, особливо від Боровського, Фінкеля (він майже все виграє па другому поверсі) і від Адальберта. Спасибі хлопцям. - Чи вдавалося всім трьом братам Корпонаям виходити на поле в рядах однієї команди? - На жаль, ні. Коли ми заграли, Тіберій уже був на тренерській роботі. Так що виступали і граємо нині разом тільки з Адальбертом. І думаю, шо саме у вінницькій «Ниві» своїм ставленням до роботи докажемо своє добре ім’я і авторитет, які комусь дуже хотілося б принизити. |
