Народився     6.02.1973 р. в с. Зубра Львівської області. У футболі з 1З років. Перші тренери Б.С. Цап, А.А Карімов.

Виступав за команди ЛАЗ (Львів) "Гарай" (Жовква)

Жонатий, дружина – Соломія,син - Остап (1 рік)

—  Тарасе, хто з вінницьких тренерів вийшов з тобою на контакт і як ти думаєш: чому Гамарником зацікавився далеко не рядовий клуб першої ліги?

—  Першу пропозицію, яка, правда, не знайшла свого продовження, від керівників тоді ще “Ниви” отримав кілька років тому, коли “підробляв” виступами за тульчинський “Меліоратор”. Потім настала пауза і я грав за рідний “Гарай”. Коли у Жовкві зависло в повітрі питання про існування футбольної команди, поїхав на перегляд у Латвію, в ФК “ Рига”. Вояж закінчився безуспішно і я думав осісти в миколаївському “Цементнику-Хорда”. Ось тут і вийшов зі мною на зв’язок В.Г. Манзяк, який підтримував хороші стосунки з І.Ф. Гатаулліним. В принципі, це й усе щодо поставленого запитання.

—  Що ж сталося в Жовкві, адже місцевий “Гарай” вважався благополучною командою?

—  Не згоден з терміном “благополучною”. Як тільки “Гарай” увійшов у професійну другу лігу, одразу з’явились фінансові проблеми. Ситуація погіршувалася з кожним новим футбольним сезоном, незважаючи на зміну клубного керівництва. Залишили колектив кращі гравці — Ю. Голуб, А. Шумейко, Т. Кравець, В. Олейко та інші. Потім настала черга і для всіх інших футболістів.

—  Чи довго роздумував над пропозицією про перехід в ФК “Вінниця”?

—  Ні, вибору практично не було. Так що все склалося, до речі, навіть дуже добре.

—  Яке враження склалося у тебе про вінницький колектив?

—  Здивувала та обставина що в команді, яка формувалась практично заново, одразу ж склалася дружня атмосфера. Вважаю це заслугою і тренерського штабу, і самих футболістів. З часом, впевнений, ми повинні стати ще більш згуртованими як на футбольному полі, так і поза ним.

—  Яку оцінку ти 6 собі поставив за підсумками проведених календарних зустрічей?

—  Скажу, що в основному виступав на позиції “під нападаючим”, а у Вінниці граю “опорного хава”. Так що освоююсь з новими для себе функціями. Згідно із своєю суб’єктивною думкою оцінюю роботу на “задовільно”, а більш точну характеристику грі Гамарника дадуть тренери і вболівальники.

—  Що вдається тобі на футбольному полі і над чим належить ще працювати?

—  Вдається гра головою, можу віддати точний пас партнеру. А от необхідно освоїти ще навики з відбору м’яча у суперника, підтягнутися у функціональному плані, швидше мислити на футбольному полі.

—  Вінницькі умови для футболістів можна вважати нормальними ?

—  Конкретно скажу про себе — так. В разі їх повного виконання зобов’язаний відпрацювати на всі сто відсотків.

—  Яку мету ставить Гамарник, виступаючи за ФК ”Вінниця”?

—  Мета одна — удосконалюватися в своїй майстерності на досить таки високому рівні першої ліги, виступаючи в оточенні уже відомих майстрів шкіряного м’яча. Ну і отримувати за працю гідну винагороду для життя нашої молодої сім’ї.

—  Кілька слів про неї.

—  Дружина — вчителька англійської мови в одній з львівських середніх шкіл. Рік тому у нас народився син, назвали його Остапом. Сподіваюсь, що вдасться привезти їх до Вінниці, з якою хочу “співробітництво” підтримувати не один сезон.