|
Досьє: - Як ви опинилися в Хмельницькому? - У мене в Росії є партнери зі спортивного агентства. Спочатку вони запропонували відправити Курдаса, Данченка та Місюру до «Динамо», з директором якого є добре знайомий. А згодом вони запропонували й мені переїхати до Хмельницького. Рішення далося не легко, адже я займався молодіжним складом клубу вищої ліги Білорусі – могильовського «Дніпра». Але мені стало цікаво попрацювати в Україні та підняти хмельницький футбол на новий рівень. До того ж, я поважаю директора «Динамо» Валерія Крохана. Мені відомо, як він клуб рятував. Тому прийшов, щоб зробити хорошу та молоду команду. - Спортивне агентство має на вас величезний вплив? - Це справжні джентльменські стосунки. Коли я ще працював у Запоріжжі, вони допомагали нашій команді – давали гроші на різні турнірі, вкладали гроші в майбутніх футболістів. - Кажуть, що дитячий тренер може стати хорошим наставником дорослої команди, але не кожен тренер дорослих зможе тренувати дітей. Ви з цим згодні? - Коли я очолював запорізький «Металург», то в складі команди Прем’єр ліги грали 90 відсотків місцевих вихованців. Це дуже серйозний показник. А все завдяки тому, що ми разом перейшли до дорослого футболу крізь дитячий та юнацький. Я переконаний, що тренер не може стати хорошим фахівцем, якщо не пройде ці всі етапи. - Зараз вболівальники дорікають вам в тому, що в команді багато молоді з Запоріжжя. Що скажете? - Я не поділяю футболістів на запорізьких чи не запорізьких. У нас в «Динамо» є футболісти з Хмельницького, Миколаєва, Павлограда, Дніпропетровська, Донецька. Це відібрана група молоді з усієї країни. Коли ми нашим «дитячим садом» обіграли чернігівську «Десну», то вболівальники мене обнімали, підтримували. Але ще тоді, знаючи, що хочуть хмельницькі фани, я сказав, що про першу лігу рано думати. У нас немає на це коштів. Та й середній вік футболістів 19 років. Будь-який футбольний фахівець, враховуючи фізіологію організму, вам скаже, що хорошого гравця потрібно ростити до 21 року. Можливо, один чи двоє футболістів у 16-17 років «вистрілять», але більшість потрібно вчити та чекати поки він заграє до 21 року. До цього прагнемо й ми. - Але після кубкового матчу проти свердловського «Шахтаря» на вас та футболістів вилилося чимало словесного бруду… - Це дуже не приємно. Я був дещо здивований, коли чув з трибун зневажливе: «Ці запорізькі». До чого тут Запоріжжя? Грали ж і місцеві, і Пєвнєв з Донецька, і Дяченко з Павлограда, і… Ми ж прийшли з Євгеном Булгаковим, моїм помічником, навчити усю молодь грати в футбол. Я не поділяю гравців на місцевих і приїжджих – ми одна команда. Зараз тренерський штаб приділяє багато уваги теоретичній та практичній роботі, проводимо дворазові та індивідуальні тренування, тому що дехто не розуміє елементарних речей. - Тоді навіщо ви виставили більшість місцевих футболістів на трансфер? - Головний критерій їхнього професіоналізму ми бачимо зараз. Хто з них працевлаштувався в команді другої ліги? Ніхто. І в клуб жодної пропозиції не поступало. - Коли ви йшли до «Динамо», директор клубу ставив перед командою якесь турнірне завдання? - Ми говорили про те, що в Хмельницькому потрібно створити хорошу та амбіційну команду. А за наявності фінансових вливань з обласного бюджету, я був готовий вивести команду до першої ліги. Але за два місяці грошей «Динамо» від обласної влади не отримало. То про яку першу лігу ми можемо говорити? Для виконання завдання потрібне належне фінансування, якого клуб немає. Є два шляхи потрапляння команди до вищого дивізіону. Перший – це чималий бюджет, запрошення досвідченних та кваліфікованих футболістів. Другий – самим виростити, на що потрібен час. - Але на одній молоді «далеко не заїдеш», чи не так? - Тому і запросили Донгаузера, Дяченка, Кривого, є в нас і хмельничани Лемішевський та Антонов. Всі вони мають потягнути за собою молодь. Навколо них команда згуртується. Ми відбирали людей не лише за професійними якостями, а й за моральними. Через моральні якості ми багатьох не взяли в «Динамо», тому що вони лише нашкодять. У нас завдання від гри до гри. Ми повинні бути стильною та боєздатною командою. - У матчі проти «Шахтаря» «динамівці» були такими? - Пишуть, що грали погано. Але ми розбираємо детально кожен матч. У мене є товариш в аналітичній групі одеського «Чорноморця», якому надсилаю відеозаписи наших ігор, а він мені розписує повністю техніко-тактичні дії. Так ось, я люблю апелювати фактами. Коли я прийшов до команди, в «Динамо» було трохи більше 400 техніко-тактичні дій футболістів, нині – 600. Контроль над м’ячем в матчі проти «Шахтаря» був 70 відсотків! Так, в нас є проблеми і ми їх бачимо. Нам потрібен забивний форвард, але де його взяти? Шукаємо. Є проблеми з останнім пасом. Працюємо над всім цим. І вже є результати, які вболівальники не помічають. У нас зменшився брак в єдиноборствах, у відборі, підготовка атаки стала кращою. Так, не змогли виграти у свердловського клубу, але ж у нас молоді футболісти. Я бачив, як команда засмучувалася наприкінці минулого сезону, і як зараз. Тоді хлопці через 5 хвилин після гри виходили з роздягальні, а зараз – півгодини там сидять. Це справжня команда! Її потрібно підтримати, а не поливати брудом. - Поясніть, чому, якщо в «Динамо» немає коштів, футболісти з інших міст грають у Хмельницькому? - Вони приїхали навчитися грати в справжній футбол. Більшість з них добре знайомі зі мною та моїми методиками. Ми з Булгаковим готові безкоштовно працювати з дитячо-юнацькими школами Хмельницького, але до нас, чомусь, жоден тренер ще не звернувся за допомогою. Повірте мені, сьогодні дуже гостро стоїть питання із місцевими футболістами. Хмельницьку молодь потрібно вчити як техниці, так і тактиці. І це робота тренерів, яким ми готові допомогти. - Ви, де б не працювали, отримували гідну зарплатню. До того ж, у Могильові вам пропонували очолити першу команду «Дніпра», а ви поїхали до нас. У чому сенс такого кроку? - Вирішальну роль зіграли добрі стосунки з Валерієм Кроханом та прохання моїх російських партнерів зі спортагентства. Не приховую й того, що є декілька футболістів, яких я знаю змалечку, і хочу їх поставити на ноги в професійному футболі саме в Хмельницькому. Хочу навчити й місцевих. Та й цікаво почати свою професійну кар’єру головного тренера саме з другої ліги чемпіонату України. - Наскільки я зрозумів, поки що команда не демонструє той футбол, який повинна. Чи все таки футболісти вже грають так, як ви хочете, але в них не все виходить? - Ми ще далекі від ідеалу. Щось виходить, а щось ні. Головне, що хлопці вже розуміють розстановку на полі, що таке підготовка атаки тощо. Буває, що ті комбінації, над якими працюємо, незавжди виконуються. Але не слід забувати, що деякі гравці зіграли в команді лише другий матч, з урахуванням товариського в Вінниці. А Запорожець, до прикладу, взагалі вперше вийшов у матчі професійних клубів. І сьогодні очікувати від хлопців чогось феєричного - зарано. Хоча ми цього дуже хочемо і працюємо над цим. Тренерський штаб теж багато чим невдоволений. Але, згадуючи останній матч минулого чемпіонату, коли ми в Тернополі перемогли з рахунком 1:0, ми два-три паси між собою зв'язати не змогли, а зараз ситуація покращилася. Потрібен час. Нещодавно прочитав інтерв'ю екс-тренера «Закарпаття» Ігоря Гамули, і я згоден із його твердженням: «Прийнявши команду без грошей, можна поставити гру та її концепцію. Але, якщо й надалі в команди не буде грошей, то не буде ні гри, ні результату. І тренер, який має амбіції, хоче чогось досягнути, він не буде розвиватися». - Але вболівальники побоюються, щоб не було повторення історії, коли за «Поділля» грало багато одеситів, а потім… пішов тренер, а за ним і вся команда. Можливо, все таки варто зробити ставку на місцеву молодь? - На мій погляд, 10-11 місцевих гравців – це не мало для професійної команди. Коли я грав за вінницьку «Ниву», у нас команда складалася з приїжджих футболістів, і лише один чи двоє були місцевих. У Хмельницькому, на жаль, доволі слабкий рівень підготовки технічного розуміння гри, фізична підготовка місцевих вихованців. Найкращих ми вибрали, залишили і будемо з ними працювати. Згадайте, коли ми прийшли навесні до «Динамо», то команда взагалі була на межі існування – зняли три очки, погрожували позбавленням статусу професійного клубу. Нині ж нам потрібно терпіти та працювати крізь зуби. Я футболістам кажу, що вони молоді, але вже настав час дорослішати. Хоча з позиції фізіології це не дуже правильно, тому що їх ще потрібно багато чому вчити. Та й в такому віці вони дуже не стабільно грають. Від фізіології нікуди не втічеш. Сподіваємося, що за рахунок досвідчених футболістів молодь швидше подорослішає. - Здається, ніхто не проти приїжджих. Але вони повинні бути набагато сильнішими за місцевих. Вболівальники ж вважають, що нинішні «легіонери» такі ж, як і місцеві, а то й слабші. - Нам потрібен час, а не один матч. Я, як досвідчений тренер, заявляю, що нинішня команда сучасніша та краще сприймає ту методику, яку ми з Євгеном Валентиновичем сповідуємо. А час покаже. У нас же людина, яка хоч раз прийшла на футбол, вважажє, що краще за всіх розуміє тонкощі гри. Я ж завжди апелюю фактами. Час покаже. Якщо буде нормальне ставлення до команди з боку міської та обласної влади, нормальний бюджет, то ми готові вивести команду в першу лігу. За нинішніх умов ми працюємо із найперспективнішими футболістами, а для підвищення в класі вже цього сезону потрібні набагато кращі умови, щоб мати змогу запросити досвідченіших та вже навчаних виконавців. Тому поки що питання виходу в першу лігу не стоїть на порядку денному. . http://ye.ua/ |
