Якщо казати про стратегічне завдання, накреслене засновниками ФК "Вінниця", то мова піде про побудову сучасної інфраструктури ФК і підготовку власного резерву для головної команди. Одразу зазначу, що в цьому напрямку зроблено вже дуже багато й упевнений, що в найближчій перспективі ми маємо вийти на обрані нами обрії.

У суто спортивному плані орієнтиром було восьме місце, до якого трохи не дотягли, посівши на екваторі першості дев'яту сходинку.

-   Що, на вашу думку, перешкодило виконанню робочого плану?

-   Подивіться на показники нашої команди: за пропущеними м'ячами ми входимо до трійки лідерів, а от забили тільки 12 м'ячів у 17 зустрічах. Висновок: малоефективність лінії нападу й стала на перешкоді досягненню спортивної мети. Додайте до цього аспекту три нереалізованих пенальті з чотирьох, через що не добрали п'ять очок, й загальна картина стане очевидною.

-   Тобто, до захисних ланок команди ви маєте найменше претензій, а от конструктори атак заслуговують на негативні оцінки?

-   Якщо конкретизувати, то наші оборонці Листопадов, Кондратюк, Козленко й Сокирка на чолі з помітно прогресуючим голкіпером Гайдаржи, зіграли зріло. У їхньому активі десять матчів, зіграних на "нуль", що, як ви самі розумієте, вагомий результат. Особливої відзнаки заслуговує Сашко Гай­даржи, який, попри молодий вік, уже є одним із лідерів колективу. Олександр помітно додав, і цей прогрес пов'язую не лише з його особистим ставленням до футболу, а й плідною працею тренера воротарів Геннадія Лосева.

Лінії півоборони й нападу потребують якісного підсилення, бо лише Рябцев, Завгородній та Шубін виступили на своєму рівні. Інші хлопці - хто більшою, хто меншою мірою - грали не так, як того хотілося тренерському штабу. Тому маємо спільно вирішувати, що будемо робити далі.

-   Чи виправдали сподівання новачки ФК "Вінниця"?

-   Із зимового призову аванси відпрацювали, на мій погляд, лише Сокирка й Козленко. Влітку склад команди поповнився тільки Кучером й Мойсеєнком, що не мали великого професіонального досвіду. Та й травми не дали можливості обом розкрити свої здібності. Хоча хлопці мають реальні перспективи в навчанні.

-   У заявці подільської дружини фігурували прізвища молодих виконавців 1983-84 років народження. Кілька слів про них, якщо можна.

-   Найбільше матчів (13) має в послужному списку вихованець ладижинського футболу Сергій Живий (тренер Павло Кривохижа). Його можна вважати гравцем "основи", хоча "повних" поєдинків Сергій провів утроє менше. Набуває досвіду й мужніє Андрій Бузинський. А от Володимир Рудий та Микола Стус тільки освоюються в професіональному футболі.

-   Які матчі слід вважати провальними, а які занести до активу команди?

-   Ми провалили домашній матч із "Спартаком". Футболісти вийшли на поле переможцями ще до стартового свистка, тому, за всіма футбольними законами, поплатилися.

Позитивних вражень було значно більше. Поєдинки з "Динамо-2", "Шахтарем-2", "Карпатами-2", "Нафтовиком"... Ми мали шанси поїхати з очками і з Житомира, й Алчевська, прикро, що поступили­ся в Харкові.

-   Ваш попередник завжди дотримувався тактичної схеми 4-4-2. У вас дії команди були значно насиченішими...

-   Наші тактичні плани будуються на двох аспектах: домашній це поєдинок чи виїзний, а також на інформації (відео та теоретичній), що підготовлена аналітичною групою. Саме за цими складниками шукаємо больові точки суперника і намагаємося на них максимально тиснути в грі. Звідси й тактико- технічні схеми командної гри. Саме завдяки цьому наш колектив узяв гору над "Динамо-2", "Закар­паттям" і "Нафтовиком".

-   Яка, на вашу думку, головна риса ФК "Вінниця" зразка 2002 року?

-   Наш колектив сильний командним духом, загальним настроєм на матч, самовіддачею та бійцівськими якостями.

-   Кілька слів про тренерський штаб колективу з міста над Бугом...

-   Мій найперший помічник - Віталій Тарасенко - уже майже два роки працює тренером, тож набув певного досвіду. Не поповнювали штатний склад тренерами зі сторони, а запросили до роботи "вчо­рашніх" футболістів із нашого середовища - Юрія Солов'єнка та Геннадія Лосева, імена яких добре відомі в Україні. Вважаю, не помилилися, бо колектив фахівців плідно працює на загальнокомандний результат.

-   Суддівський фактор позначився на очковому доробку клубу?

-   Ми не шукаємо суб’єктивних виправдань, тому й претензій до арбітрів, що обслуговували зустрічі за участю вінницької команди, не маємо.

-   Фінансове забезпечення клубу на належному рівні?

-   Однозначно, так. Засновники ФК "Вінниця", а також їхні повноважні представники Павло Владиславович Роднін і Вячеслав Олександрович Москалевський на чолі з почесним президентом клу­бу, народним депутатом України Петром Олексійовичем Порошенком виконують усі взяті на себе обов'язки і по жодному з пунктів домовленостей не відступилися ні на крок. Фінансовий стан фут­больного клубу відповідає нормам першої ліги, але, найголовніше, що він стабільний.

До речі, на порядку денному постає актуальне питання щодо придбання власної матеріально- технічної бази. Зараз у цьому напрямку ведеться конкретна робота і, гадаю, в найближчому майбут­ньому ця проблема також буде знята. Необхідно запастися терпінням.

-   Ваша думка про підготовку власного резерву?

-   У дитячо-юнацькому клубі "Вінниця" проходять навчання хлопці віком від семи до сімнадцяти років, а кожна команда є учасницею міських, обласних і республіканських змагань. Чотири колективи беруть участь у чемпіонаті країни (вища ліга), крім них, також у вищій лізі, виступають хлопці 1984-85 років народження. Ця ж команда, якою керує Паша Касанов, під назвою ФК "Вінниця-2", виступає (і досить непогано) у чемпіонаті Вінницької області. Звернули на себе увагу Дмитро Маринович, Дмит­ро Красножон, Віктор Ничальчук, Олег Цебровський. Є потенціал у Дениса Рябцева, Романа Малиночки...

Радує те що майже кожну вікову групу поповнює талановита юнь з районів області і що відкрито у Вінниці футбольний спецклас на базі 27-ї загальноосвітньої школи. Зрушення на краще очевидні...

Олександр КОЛЯДА.

“Український футбол“№176 від 30.11.2002 р.