З 1.10.1994 р. працює тренером вінницької “Ниви”.

Перше безпосереднє знайомство Ю.Г.Ко-валя з широкою аудиторією вінницьких уболівальників відбулося порівняно недавно, а саме напередодні другого кола під час зустрічі з командою “Нива” в залі облдержтелерадіооб’еднання в останній зимовий день 1995 року. Його короткий, але аргументований виступ справив позитивне враження на шанувальників футболу. Висновок був однозначний: перед нами справжній спеціаліст своєї справи і просто приємна людина.
— Перше запитання, Юрію Григоровичу, зв'язане з вашим переходом. Чи не краще бути головним тренером провідного колективу першої ліги, ніж другим “середнячка” вищої?
— Ну, це вже як для кого. Особисто я про зроблений вибір не шкодую, і ось чому. У “Поліграфтехніці” я попрацював трохи менше п'яти років і прийшов до такого висновку: своєї наміченої мети саме в цьому колективі досяг. Я не беру до уваги місце в минулорічному чемпіонаті як суто результат, хоча за якістю виконання ігрових задумів і підбором футболістів нічим не поступалися “Евісу”, Справа в тому, що мій тренерський потенціал в Олександрії був вичерпаний, реалізувати нові ідеї з тими ж виконавцями складно. А “ламати” практично сформовану команду не вважав за доцільне. Крім того, накопичилась психологічна втома, от і визріла думка розлучитися із своїм “дітищем”. За участю Вячеслава Вікторовича Грозного познайомився з Олександром Євгенійовичем Бобарико, отримав від нього запрошення допомогти в реалізації намічених планів по створенню нової команди у Вінниці і, недовго думаючи, погодився.

- Яке Ваше перше враження про “Ниву”?
- Про саму команду - непогане. Сподобалось добросовісне ставлення до тренувального процесу, бійцівський дух і самовіддача в матчах першості, особливо з боку ветеранів “Ниви”. А от матеріально-технічна база відверто розчарувала. Всього одне ігрове поле та й те не найвищого класу, відсутність своєї відновлювальної бази, різноманітного допоміжного обладнання і т.д. Або взяти умови матеріального заохочення футболістів. Скажу так: більш вигідні контракти мають гравці п'яти-шести команд першої ліги, не кажучи вже про лідерів вищої. Так не повинно бути, необхідно багато що змінити.

- Цікавить і Ваша оцінка нинішнього ігрового потенціалу команди, яким бачиться її найближче майбутнє?
- Одразу відзначу, що сезон буде дуже складним, і кожна зустріч стане для нас серйозним випробуванням. Триває процес оновлення і перебудови всіх ланок, розпочатий перед чемпіонатом. Як показує практика, для створення справді боєздатної команди із серйозними турнірними завданнями потрібно мінімум два сезони. І це - при умові збереження та поповнення кістяка колективу. В зв'язку з цим на перший план виступають два важливі фактори: база і кадри. Розшифровувати, думаю, не треба. Просто необхідно щоденно працювати в цьому напрямку. Потрібно не лише встигати за подіями, а й випереджати їх.
Від себе відзначу, що Вінниця мені сподобалась. Гарне, затишне місто, тут уболівальники розуміють і люблять футбол. І всім нам, хто працює на спорт номер один, необхідно якомога повніше задовольняти болі-льницькі потреби, створюючи поступово сильний потужний колектив, котрий демонструватиме сучасний висококласний рівень гри
Надруковане вище - лише частина нашого ділового чесного діалогу. Відчувалось, що Юрій Григорович на всі запитання відповідав відверто, щиро. Тому й не дивує той факт, що під його керівництвом “Поліграфтехніка” в першості України не зіграла жодного “дивного” матчу. А це вже про щось говорить.