Сказати сьогодні, що Володимир є одним із «най.най» у рядах вінни­цької «Ниви», мабуть, було б пере­більшенням. І це природно — аджєі кольори нашого колективу він по­чав захищати тільки з початку цьо­го сезону. Але те. що Заярний пос­тупово займає місце в основному складі, від матчу до матчу все бі­льше знаходить «спільну мову» на футбольному полі із своїми новими товаришами — факт незаперечний.

Ми вирішили ближче познайоми­ти шанувальників «Ниви» з дебюта­нтом і задали Володимиру кілька запитань.

— У послужному списку В. Заярного, крім рідних чорноморських клубів, е колективи з Тернополя і Запоріжжя В чому справа?

— У тернопільській «НИВІ» Я выступав згідно з укладеним контрак­том. І, як мені здається, грав на належному рівні. Однак, одержана тра­вма (меніск) не дозволила мені до­вго затриматися в цьому колективі, тим більше, що керівництво вище­названого клубу абсолютно нічого не робило відносно мого лікування. Довелося залишити команду і відновлюватись після операції самостій­но. А в «Металург» був запрошений на початку цього року з однією ме­тою — допомогти команді зберегти прописку у вищій лізі. Як бачите — вдалося, і в цьому, якщо можна так сказати, успіху є і моя певна часточка. На пропозицію І. Ф. Гатаулліна перебазуватися на вінниць­ку землю дав згоду без довгих роз­думів. і якихось претензій та утис­ків поки не відчуваю.

— Яке ж перше враження про ві­нницький колектив?

— Позитивне. Зустріли мене до­бре. А що найголовніше — хлопці прийняли мене як свого. Тому не почуваюся чужаком, а це, повірте, дуже важливо для будь-якого «нова­чка», і перш за все в психологіч­ному плані. Деяких своїх колег по «Ниві» можу занести в розряд друзів, і перш за все — Шуховцева, Шубін'а, Механошина, Солов’єнка, Зуєнка.

— Спробуємо провести паралель між «Нивою» і «Металургом» — твоєю останньою командою. На чию користь буде порівняння?

— Без будь-якого загравання — на користь «Ниви». Причому у всіх аспектах життєдіяльності: організа­ційних, побутових суто футбольних. Та й мікроклімат у команді із За­поріжжя був зовсім іншим.. Керів­ництво не скупилось на обіцяний, ось тільки для їх виконання у них руки не доходили. У Вінниці (хоч ім'я в команди не настільки гучне буквально все на кілька порядків вйще.

— Чи відповідає нинішнє турнірне становище «Ниви» (Інтерв'ю відбу­лося напередодні гри з «Чорномор­цем» — прим, авт) реальному по­тенціалу команди?

— Думаю, так. На першому відрі­зку чемпіонату ми переконались, що багатьом колективам не уступаємо ні в чому і можемо вести рівну бо­ротьбу за високі місця. «Наше» міс­це — з шостого по дев’яте. І докладемо всіх сил, щоб закріпитися на намічених рубежах. 3 цією метою і ведеться, без перебільшення, велика робота на тренуваннях і під час са­мих ігор всіма хлопцями, яка повинна принести нам ще не одне переможне очко.