Є певна категорія людей, зустрічі з котрими запам’ятовуються на все життя Це буває тоді, коли ти з довір’ям і симпатією ставишся до нового співбесідника, не сумніваєшся в щирості і повноті сказаного, тобто розумієш людину душею. І — коли є спільна улюблена тема для діалогу. Зрозуміло, що основна тема для бесіди з Олександром - футбол, який у його житті займає (після справ сімейних) видне.центральне місце. Та й відносини з футболом у нього склалися взаємовигідні, по-людськи-інтелигентні. Улюбленій грі він віддається сповна, працює на совість, футбол же, в свою чергу, дав Червоному найголовніше - ім'я. Можливо, ця фраза комусь здасться високопарною, але це факт, а факти, як відомо, заперечувати нерозумно. Більш ніж впевнений, що сказане вище не сподобається і самому Олександру, бо після закінчення розмови він просив: “Тільки не пишіть про мене в хвалебних тонах, бо титули і звання уже в минулому, та й, до того ж. я - не суперфутболіст, просто працюю, як усі". Однак ми вирішили по-своєму і вважаємо, що правильно. Адже це факт.

Шукати в цьому інтерв’ю статистичних даних про виступи О.Червоного в чемпіонатах СРСР не варто, бо вони тут не згадуються. Любителям статистики, достатньо заглянути в центральні спортивні видання, довідники, де їм (цифрам), власне кажучи, і місце. Спогади “візаві“ про дні вчорашні так і залишились у моєму робочому щоденнику, в матеріалі ж — тільки те, що зв'язано з вінницьким етапом життя мого співбесідника. Отже...

-        Олександре, твій перехід у “Ниву” став подією неординарною і несподіваною. Чим можна пояснити подільський вибір Червоного?

-        Два основних фактори відіграли основну роль у моєму рішенні надягти футболку :"Ниви". Перший простий і банальний: ще виступаючи в складі луганської "Зоря-МАЛС", мені надійшла пропозиція саме від керівництва уже нашого колективу переїхати у Вінницю, щоб допомогти в становленні і зміцненні команди. Все таки певний ігровий досвід у мене є. Потім з аналогічними пропозиціями, до мене звернулися керівники футбольних клубів Кременчука і Сімферополя. Однак, у підсвідомості перше місце займала саме Вінниця. Другий фактор - основний, стержневий. Футбольні роки навчили робити вибір на користь чесних, порядних, знаючих свою справу людей. Саме такі люди підібрались нині у вінницькому футболі і стали біля керма головної команди області. Сергій Юрійович Морозов, крім високого тренерського професіоналізму, володіє і всіма позитивними якостями, що притаманні інтелигентній людині. Саме завдяки йому, в команді нині панує атмосфера доброзичливості, відвертості, довіри. Те саме можу сказати і про його помічників, про котрих знав з розмов, а з Г.С.Дмитрищенком знайомий ще з Нікополя.

Дуже високий авторитет в українському футболі у начальника команди І.Ф.Гатауліна. Так що довірити свою долю у Вінниці є кому.

-        У товариських іграх, напередодні старту чемпіонату, досвідчене око вболівальника підмітило дві особливості: дуже грамотні дії Червоного в центрі, тобто диспетчерські здібності, бачення поля, точний пас і... понижену функціональну підготовку. Чи це так?

-        Безумовно. І цьому є своє пояснення. Після конфлікту з колишнім керівництвом "Дніпра”, фактично в січні цього року, я залишився без роботи. Чотири зимово-весняних місяці тренувався самостійно і хоч ставився до своєї підготовки вимогливо, все ж дещо упустив. Крім того, не все благополучно складалося і в сімейному житті в плані здоров'я дружини. В той час мені взагалі було не до футболу. А коли ці сумні події, ніби, минули (стукає по дереву - авт.), розпочались передсезонні збори п’ятого чемпіонату. Але скоро, дуже скоро підтягнусь фізично - це я обіцяю.

Щодо моїх достоїнств. Звичайно, про це найкраще судити любителям футболу. І все ж: чи могли минути безслідно навчання і тривала робота у таких тренерів як Ємець, Жиздик, Кучеревський, Павлов? А спільні виступи з Тараном, Кудрицьким, Тищенком, Вишневським, Литовченком, Протасовим? Думаю, ні. Саме ці люди навчили мене грати у футбол, насамперед думкою, свідомістю, і це найголовніше в будь-яких змаганнях, саме ці якості найбільше ціняться.

-        Яка позиція на футбольному полі для тебе є “рідною”?

-        Та, яку мені і довірив Морозов у рядах “Ниви" - опорний півзахісник. Як не дивно,але з перших кроків у цьому виді спорту я грав саме на цьому місті (винятком є лише короткий відрізок виступів за дніпропетровський клуб, де якийсь час виступав на правому фланзі оборони). Саме на цій позиці? постійно перебуваєш у гущі подій, часто працюєш з м'ячем, вчишся читати тактичну книгу суперника.

-        Чи можна сказати, що в “Ниві” зразка 95-го року існує конкуренція за місце в складі?

-        З впевненістю відповім - так. У колективі нині 18 конкурентоздатних гравців. І тут я нікому не роблю компліментів. Ви, мабуть, уже звернули увагу на те, що хлопці, котрі виходять на заміну, малюнку гри не псують, а лише доповнюють його. Крім того, на будь-якій позиції може зіграти кожен з моїх пар-тнерів-колег, а це немаловажно. Саме цей факт і дає мені право стердно відповісти на задане запитання. Але, може це й парадокс, два-три хороших футболісти нам би ще придалися. Адже чемпіонат - 34 тури, триває він майже рік.

-        Як тебе зустріли в колективі?

-        Так як я і сподівався, доброзичливо, з розумінням. Хлопці одразу зрозуміли, що Червоний не приїхав вчити їх уму-розуму, а приїхав чесно і добросовісно виконувати свою роботу. Крім того, відчуваю до себе повагу, адже я не Петров або Сидоров, що робить перші кроки у футболі, а гравець з уже певним життєвим і спортивним багажем, від якого чекають лише підтвердження класу. В свою чергу, зроблю все для того, щоб сприяти подальшому становленню нашого дружнього колективу.

-        Вінницький уболівальник - який він?

-        із старими добрими традиціями. А досвід народжує розуміння. Розуміння, в свою чергу - професіоналізм. Тому нині команда і вболівальник, як кажуть, спілкуються однією мовою.

Р.S. Залишається побажати Олексан дру Червоному і його улюбленій сім’ї перш за все міцного здоров’я, а самому Саші (у котрого завтра, до речі, день народження), - ще довгих літ у великому футболі. Бажано в біло-зеленій футболці “Ниви”.