Аналогічні почуття знову заполо­нили мене нині, через 16 років. і хоч цього разу не доведеться дока­зувати свою майстерність на фут­больному полі однак належить ви­конувати більш відповідальну робо­ту — вчити футболу молодих грав­ців, підказувати, коректувати дії уже досвідчених футболістів. В цьому полягає моя нова роль у він­ницькій' команді — роль тренера. Хвилююсь, переживаю».

Не будемо розповідати про зас­луги І. Вишневського як футболіс­та. Вся його кар’єра пройшла перед нашими очима. Єдине, що хочеть­ся підкреслити — це факт запро­шення його в збірну команду СРСР, куди пробивалось небагато видатнихфутболістів колишньої багато­національної країни. Футболка з гербом на грудях символізувала знак якостіпрофесійної праці підкрес­лювала належність гравця до елі­ти вітчизняного футболу. (Від авторів)

«Доля колышньогопідопічногохвилювала мене всіпопередні роки. Я уважно слідкував за його ви­ступами, радів, що він постійно прогресує, засмувчувався промахами і помилками. Карєра Вишневського як тренера розпоча­ла свій відлік порівняно недавно, але позитивні відгуки про неї зму­сили придивитисьдо цього якомо­га уважніше. Висновок напрошува­вся один — тренерську справу знає.Запросив до співробітництва». (Ю.Г. Школьников).

«Я — прихильник тотального футболу, початок якому поклали гол­ландські майстри шкіряного м’яча. Хто не пам’ятає виступів цієї збі­рної на чемпіонаті світу? Багато провідних спеціалістів різних країн і по сьогоднішній день захоплю­ються елементами такої гри, що по­єднувала в собі і красу, і динаміч­ність, і результат.

Добре розумію, що донести свої знання до підопічних нині дуже складно. І ось чому. Почну із себе. Не маю ще необхідного тренерсько­го досвіду, який формується не на базі прочитаних книг з тактики і стратегії футболу, а на основі пра­ктичного знання справи. В цьому напрямі щоденно працюю, вчуся. Між іншим хочу сказати, що мені (про це мало хто знає) уже пропо­нували спробувати свої сили на по­сту головного тренера однієї з команд вищої ліги України, але я як реаліст в житті такої пропозиції не прийняв. Не варто стрибати че­рез сходинки, можна і лоба розби­ти. Відповідальність, покладену на себе, треба відробляти, опираючись на власні сили, а не на допомогу звідкілясь. От і прийшов до Школьникова як до вчителя.

По друге. Задуми тренера повин­ні бути використані тільки тим ко­лективом, який їх може здійснити. Тому свої дії доводиться постійно коректувати, виходячі з конкрет­ного підбору гравців. Чесно скажу: залишився задоволений підбором фу­тболістів у «Ниві». Є з ким втілю­вати в практику задумане. От як­що...»   '          

- На кожному тренуванні І. Є. Вишневський завжди в гущі подій. До­водилось бачити, як він переживаєза їх ходом з першої до останньої хвилини. Та що там тренування. За кожну вправу горить душею, вима­гає її виконання, повторення.  (Від авторів).

«У тому що «Нива» провела в та­ктичному плані вдалу гру проти ки­ян. немала частка заслуги мого по­мічника І. Вшнневського. (Знаючи слабкі місця динамівців, він запро­понував свій проект ведення гри, і якби до цього додалось трохи «фарту», а ще — рішучості судді, мо­жна було розраховувати на його повне втілення і позитивний резу­льтат». (Ю. Г. Школьников).

«От якщо... Свій відбиток на нас­трій і дії гравців наклали фінансо­ві негаразди, які переслідували нас весь цей рік. У зв’язку, з цим на­ша спільна робота частково втра­тила ККД, підсумком чого були незаплановані очкові втрати. Та, Бог з ними. Найбільш образливо, що за­своєння наших знань у діях футбо­лістів уповільнюється, що подеку­ди пригальмовується їх процес ося­гнення і розуміння. Адже наше за­вдання — підготовка майстрів спо­рту №1 в першу чергу.

Багато, багато проблем нині в команді. Деякі кадрові позиції не закриті, великий потенціал колек­тиву ще не до кінця (у зв’язку з вищезгаданою причиною) вивчений і розкритий. Величезне бажання пло­дотворно працювати є, особливо ко­ли поруч з тобою Ю. Школьников, В. Грозний, П. Касанов. І незважаю­чи ні на що, руки опускати не зби­раюсь».

Користується моральною підтрим­кою І. Є. Вишневський і серед убо­лівальників футболу. Настороженість перших днів розтанула як сніг з приходом весни, і паростки поваги за виконану роботу помітно міцні­ють і набувають форму авторите­ту. (Від авторів).

 «Не хочу зараховувати себе до лику незаперечних, але певне поняття в улюбленій грі маю. Так ось що хочу сказати. Праця, знання, ба­жання. незалежність, досвід, які є у Вишневського на сьогоднішній день, дадуть вагомі плоди в най­ближчому майбутньому А воно у нього, безумовно, є». (Ю. Г. Школьников).