Розпочинаємо з Олександра Мехоношина, бо в першому матчі чемпіонату коли «Нива» зустрічалась з запорізьким «Торпедо», його гра справила хороше враження.

—  Тривіальне запитання, Олександре, хвилювались  чи ні? Діяли ви досить впевнено та сміливо. Як вам вдалось так безбоязно увійти у відповідальну гру?

— Ви знаєте, я не дуже балакучий, спробую краще показати себе на полі, ніж в розмовах та інітерв'ю. Але коротко відповім так. В «Ниві» хороший колектив, і якщо ти дійсно любиш, футбол і бажаєш відповідально грати, то, на мій погляд, влитись в цю команду зовсім не важко.

Тому я особливо не хвилювався, бо партнери і тренери так мене психологічно підтримали, що я спокійно вийшов виконувати свої функції. Прикро, що не перемогли, але, думаю, гра «Ниви» не розчарувала болільників. Іще я зіграв, як ви зазначаєте, не погано, бо за ці кілька тижнів,-що я в команді я зрозумів — «Нива» — це мій шанс. І якщо я хочу реалізувати і стати справді футболістом вищої ліги, то повинен працювати на полі не гаючи часу. Я не - маю зараз іншого бажання, як закріпитись в «Ниві», назавжди прописатись у Вінниці, яка дуже мені сподобалась.

—    Будь ласка, Олександре, про свої, так би мовити, фізичні параметри. Коли і де ви народились?

—    Зріст мій 173 сантиметри, вага — 65 кілограмів. На світ з’явився 14 липня 1971 року в Нікополі.

—    Як починався ваш футбольний шлях?

—- Скільки пам'ятаю себе не розлучався з, м'ячем. Закінчив місцевий спортінтернат. Звідти потрапив до нікопольського -«Колоса», де два роки стабільно виконував функції півзахисника. Преса та фахівці зазначили, що на непоганому рівні. Потім армійська служба і сезони 89—91 я провів у київському СКА. Там теж керівництво особливих претензій» до мене не мало. І все ж я повернувся в рідний «Колос» і минулий сезон провів з якимось особливим настроєм. Але отримав запрошення від вінницької «Ниви» не вагався ані хвилини. Тільки в такій команді я можу реалізувати свої мрії.