Приємне враження справив Владислав під час нашої розмови, що тривала близько години. Слухати його було просто цікаво, адже за свою спортивну кар’єру довелося йому по­грати не тільки в хороших командах України, але й в Молдові, Болгарії.

В його послужному реєстрі і матчі на рівні команд першої та другої ліг чемпіонатів СРСР, ви­щих ліг національних першостей трьох країн. Тобто, про що говорити - питання не вини­кало, залишилось тільки слухати Немешкала з цікавістю. Пропонуємо фрагмент нашої бесіди.

- Розкажи,Владиславе, уболівальникам “Ниви" про свій шлях у футболі.

Що особливо розповідати, звичайна доля футболіста. Після закінчення ДЮСШ у Полтаві, де й нині живуть мої батьки, був запрошений у Київський спортінтернат. Саме тут, можна сказати, і пізнав справжн­ій футбол, адже тренерські кадри столиці мають найвищу репутацію і про нас, моло­дих хлопців, турбувались і добросовісно на­вчали. Потім київський дубль на чолі з Колотовим і повна відсутність гарантій щодо місця в основному колективі. Пояснювати, думаю, не треба - досить переглянути до­відники і ще раз перечитати прізвища гр­авців "основи” лідера радянського футболу тих років. Служба в СКА, а згодом, мабуть, і перша серйозна самостійна робота в По­лтаві. Можливо, й донині грав би за "Ворс­клу”, якби не одержав запрошення від В.В.Вебера в “Тілігул”. Хороша в Тирасполі підібралась компанія, одні майстри спорту. Завдання виходу у вищу лігу СРСР виріши­ли, але... “Єдинии, непорушний” розпався, а то б довелося спробувати свої сили по­верхом вище. Однак дебют у вищому еш­елоні відбувся, правда, на болгарській зе­млі. Вважав, що такий хід подій - "вікно у Європу” - престижний. Але виявилось, що це далеко не так.

Любителі футболу Він­ниці знають, що з “Нивою" у мене вже перетинались шляхи-дороги, але дебют на подільській землі відбувся тільки в цьому році, після розмови з начальником ко­манди І.Ф.Гатауліним.

- Якщо можна, дещо детальніше про це.

У 1993 році тренував­ся з командою “Нива” рівно місяць, але трансфер з Бо­лгарії так і не прийшов на адресу ФФУ, а через рік, під час одеського турніру ві­дгукнувся на пропозицію Г.В.Корзуна - президента ФК “Тілігул". Основним фак­тором для мене була мо­жливість зіграти в європейському кубковому турнірі.

- Тепер про день нинішній. Як ти вва­жаєш - чи знайшов спільну мову з партне­рами по команді?

- Думаю, що так. З приходом С.Ю.Мо­розова більше уваги приділяється питанням тактики, розстановки гравців на полі. Так що налагодились ігрові взаємозв’язки, ві­дчувається, що на тебе грають, розрахову­ють. Тобто, як говорив М.С.Горбачов, “про­цес пішов".

- Ну а відносно реальної оцінки власних можливостей?

- Потенціал свій повністю не розкрив з ряду причин. Основною з них є короткий строк перебування в команді, над чим мені працювати, я знаю, залишається тільки до­бросовісно тренуватися.

- Найбільш пам’ятні події в кар’єрі фу­тболіста?

- Приємне враження від поїздки в Аме­рику, коли я в рядах збірної Молдови вис­тупав проти американської команди на­передодні чемпіонату світу. Кращі сезони, скоріше всього, склалися в Полтаві. Окре­мо стоїть матч за право виходу у вищу лігу з “Уралмашем" на полі суперника, де мені за п’ять хвилин до фінального свистка вда­лося забити вирішальний гол.

- Що для тебе означає команда “Нива"?

- Клуб, кольори якого я захищаю, на даний момент. У моїх планах зробити ,все можливе, щоб здобути визнання вінницько­го вболівальника, а також допомогти команді в нелегких, відповідальних завершальних матчах.