ВИКОНАВЧИЙ ДИРЕКТОР ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ФУТБОЛУ МИХАЙЛО ПРОЗОРОВСЬКИЙ – ПРО ЗАДАЧІ ФЕДЕРАЦІЇ, ДОЛЮ ВІННИЦЬКИХ ТАЛАНТІВ ТА ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ

ПРОЗОРОВСЬКИЙ: - Зважаючи на ситуацію в Україні, однією із важливих напрямів діяльності Вінницької обласної федерації футболу є збереження на обласному рівні нинішньої кількості команд. В результаті цієї роботи зберігся кістяк команд-учасниць чемпіонату області серед аматорів, жіночих, дитячо-юнацьких команд, ветеранських колективів. Зрозуміло, що це не означає, що ми припинили розвивати нові перспективні напрямки – наприклад, футзал, який досить стрімко набирає популярності, чи жіночий футбол, в якому теж маємо непогані результати.

• Одразу виникає питання: як виглядає Вінниччина порівняно, скажімо, із сусідніми областями?
• Добре виглядає. На Хмельниччині та Житомирщині, наскільки мені відомо, масовий футбол зазнав набагато більших втрат, чемпіонати цих областей недорахувались багатьох хороших команд. А у нас вдалося зберегти кістяк федерації через вчасно втілені юридичні новації, згідно яким всі районні футбольні організації були оформлені як самостійні юридичні одиниці. Але ми далекі від того, аби заспокоюватись: щоб стабілізувати і покращити показники, зважаючи на нинішні умови, треба докласти ще дуже багато зусиль. Сьогодні важко в усій Україні, і з подібними проблемами мають справу всі обласні федерації футболу.
• Що можна сказати про підготовку футбольного резерву, про роботу тренерів?
• Тренери на місцях загалом працюють якісно, але треба враховувати всі нюанси футбольного виховання: якщо є явні прогалини у техніці чи "фізиці", якщо дитина не навчена якихось основ гри, потім це надолужити буде дуже важко. Всі ж говорять про те, що потрібні хороші українські футболісти, але мало хто усвідомлює, що це можливо тільки за добре побудованого тренувального процесу, де повинно бути все, що знадобиться гравцю у майбутньому. А це, повірте, процес непростий, і, якщо ми говоримо про справді професіональну гру, інакше кажучи, той рівень, де ми конкуруємо із іспанцями, німцями, бразильцями, одним лише ентузіазмом не обійтись. В умовах високої конкуренції гравцю потрібно і правильно бити і зупиняти м’яч, правильно бігти на короткі і довгі дистанції, правильно обирати позицію, вміти вести жорстку силову гру. І без жодного із названий елементів у великому футболі не обійтись. Лише коли тренер працює методично правильно й послідовно – тоді можна говорити про кінцевий результат та якість футбольної підготовки. Є, звичайно, талановиті діти від природи, які на футбольному ринку нарозхват, і кожного року їх запрошують у футбольні академії "Шахтаря", "Дніпра", "Карпат", але мова у даному випадку про загальний рівень підготовки футболістів. А буквально днями в академію київського "Динамо" зараховано Євгена Ісаєнка - вихованця вінницької школи Блохіна і Бєланова, за яким динамівські скаути спостерігали тривалий час.
• Склалась ситуація, коли всі талановиті вінничани за відсутності місцевої "команди майстрів" шукають щастя у великих футбольних містах. Про достойну вінницьку команду вже навіть і не кажуть…
• Це дуже серйозна тема, адже виховання – це тема, де мова йде про людську долю. А життя свідчить, що далеко не завжди юні вінничани стають у великих містах майстрами, багато хто губиться на шляху футбольного становлення, розпорошує талант. Існує дуже багато складових футбольного зростання, і якщо одна з них явно шкутильгає, справжнього успіху не досягнеш. А вдома й стіни допомагають, тут батьки, друзі, тут мала батьківщина…
• Вінницьким дітям вже і нема з кого тут приклад брати. Вони вже й Косовського із Циткіним не пам’ятають, не кажучи вже про героїв футбольного буму, який був у нас 30-50 років тому…
• Так, дітей приваблює футбольна казка, місцеві кумири! Прийшов, подивився, спробував прийомчик, пішов на стадіон, записався в групу підготовки. Тепер тільки через телевізор видивляються Мессі, Роналдо чи Фернандіньо. В цьому плані колись для зростання вінничан була ідеальна ситуація: коли ти ходиш на футбол, і запросто бачиш гру майстрів рівня Трояновського, Голубєва, Петрова, Балакіна, коли на стадіоні є справжнє свято, то які ще зірки, які вмовляння потрібні, щоб полюбити футбол? Тепер "Локомотива" і "Ниви" немає, і, на жаль, ніхто на даному етапі відродженням вінницької команди серйозно не займається…
• Кого із тренерів можна відзначити?
• Добре працює школа Блохіна і Бєланова, але в даному випадку ми можемо говорити знову ж таки про відтік здібних гравців, але аж ніяк не про створення резерву для Вінниці. Забирають хлопців протягом багатьох років, навіть важко сказати, яка ще область в Україні поставляє стільки талановитих дітей… "Шахтар", "Динамо", "Металіст", "Карпати" – тільки не Вінниця, бо тут команди немає, і процес цей надто затягнувся. Кожного року Вінницю полишають мінімум 3-4 здібних гравця… Тому можна тільки уявити, яка команда могла б бути у Вінниці виключно з місцевих футболістів…
• А яке фінансування федерації за нинішніх непростих часів?
• Складно у всіх галузях, не тільки у спорті. Постійно піднімається питання реформування галузі, але яким саме воно буде, поки що до кінця невідомо. Надіємось на розуміння і підтримку обласної державної адміністрації, як це було протягом останніх років.   
• У продовження теми: які на цьому тлі стосунки із районними підрозділами обласної федерації?
• Нормальні, здорові відносини, хоча гострих питань вистачає… От вчора на виконкомі ВОФФ ми виділили районним федераціям по 2 тисячі гривень. І вони, і ми зацікавлені у розвитку футболу у сільській місцевості. Ми постійно тримаємо цей процес під контролем, допомагаємо, чим можемо, реагуємо на кожне прохання, і, по можливості, вирішуємо… В результаті 18 районів проводять свої футбольні першості, і це, вважаю, хороший показник. Приміром, у Вінницькому районі, де взагалі нічого не проводилось, першість розігрують близько 30 команд.    
• Зараз ЗМІ все більше повідомляють про футзальні та жіночі турніри…
• Так, окрім великого футболу, активно розвиваються інші види, і там є свої принади. Футзал, приміром, не потребує великих полів, він всепогодний,  можна грати у будь-яку пору року, та й турніри проводити простіше. Так що кількість бажаючих пограти у "дир-дир" – як його раніше називали - зростає. Тільки в чемпіонаті міста беруть участь більше 50-ти команд. А найбільший мінус у тому, що навіть в обласному центрі майже немає приміщень, в яких можна проводити офіційні змагання.
• Дехто каже, що футзал вже більш популярний, аніж великий футбол.
• Найбільший футзальний стадіон вміщує 5-7 тисяч глядачів, футбольний – 100 тисяч. Так що порівнювати поки що не варто. Втім, футзал як різновид футболу ми підтримуємо, сприяємо його розвитку. Щодо жіночого футболу, то його активно культивують Хмільник, Козятин, Могилів-Подільський, Вінниця. Зараз проводимо турніри постійно, і наш регіон вже має деякі успіхи. На турнірі «Кубок надій–2014» в Умані вінницька команда посіла 2 місце, а збірна Центрального регіону, у складі якої грали чотири вінничанки, виграла всі матчі, стала кращою в Україні. Цікаво, що всі вінницьких футболістки були в «основі», і кожна з них забивала голи!

Станіслав МІХРОВСЬКИЙ