-  Павле, минулий сезон, на мою думку, склався для тебе невдало. Цей висновок роблю на підставі статистичних дата: один гол у чемпіонаті і ще один (нехай і вирішальний) - в розиграші Кубка України. Для форварда, по­годься, малувато. Що на це скажеш?

-  Цифри - річ вперта і вони говорять самі за себе. Справді, до свого активу п’ятий чемпіонат записати важко. А причини моїх ударів у “молоко” можу пояснити тільки власною моральною нестійкістю. Практично весь се­зон грав у нападі один і від мене чекали граду голів. Ось це і лякало. Тренери постійно ви­магають: “Забий, забий!”, уболівальники менш стримано висловлювали свої претензії. Почав ловити себе на думці, що під час гри визначаю кожен свій крок, придивляюсь, ніби з боку, до своїх дій. Відповідно втрачаю долі секунди, метри, позицію, а у футболі цього не прощають. І весь цей самоконтроль лише для того, щоб не отримати чергову порцію кри­тики. Ну, і не знайшов належного поро­зуміння, як кажуть, не нащупав зв’язків з лінією півзахисту. Ніби й розуміємо один одного, а коефіцієнт корисної дії на вістрі атак все одно низький.

-  Серед уболівальників побутує думка, що при колишньому наставнику команда просто відучилася творити на передніхрубіжах, дію­чи, в першу чергу_у від оборони. Чи не так?

-  Я не розумію самої постановки запи­тання. Що означає - “відучилася діяти кон­структивно”, якщо ми тільки зібрались? Ак­центи, звичайно, розставлялися стосовно за­хисту, але й нам визначали конкретне зав­дання - забивати. При Морозові ми викону­вали великий обсяг роботи на всіх напрямках. Можу погодитись лише з тим, що мало при­ділялося уваги колективній зіграності, відпра­цюванню спільних наступальних дій.

-  З ким ти знаходиш найбільше порозуміння на футбольному полі? На чию допомогу роз­раховуєш?

-  В даний час сподіваюсь тільки на себе. Адже за мене ніхто не зіграє, чине так? Тому стараюсь максимально підготуватися до мат - чу, відповідним чином настроїтись.

Як не дивно, під час поєдинку в мене найбільш повний контакт з Володимиром Циткіним. Дещо ми вже награли, особливо, коли ситуація вимагає провести швидку контратаку, в чомусь відчуваю його мораль­ну підтримку, “Завести” цілком до снаги Юрі Солов’єнку, в підігруванні виділяю Олексія Рябцева.

-Чиє зміни в підготовці команди з прихо­дом нового “головного”?

-  Звичайно. Помічаю більше бажання працювати у своїх товаришів під час трену­вань, різноманітнішими стали вправи, більше часу проводимо з м’ячем. Одне слово, ціка­во. Нині просто необхідно перемагати і тоді до кожного з нас прийде впевненість.

-  Залишається побажати тобі спортив­ного щастя і... забитих м’ячів.

-  Повірте, я сам дуже переживаю за ко­жен утрачений шанс вразити ворота супер­ника. Сподіваюсь, що моя праця і прагнення найближчим часом дадуть необхідний ре­зультат. А за побажання - велике спасибі.

Р.S. Особисто я вірю нашому форварду і думаю, що прізвище Паршина ще не раз зас­вітиться на табло стадіонів України.