У цього хлопця є все, щоб зали­шитися справді класним ворота­рем. Фізичні дані, відмінна реакція, швидкість мислення, певний ігровий досвід, працездатність притаманні голкіперу вінницької «Ниви». Його гра подобається вінницькому вболі­вальнику. Ігоря вважають надійним, самовідданим гравцем, здатним ви­ручити команду у нелегкі для неї хвилини. Після від’їзду Володимира Циткіна основний тягар відповіда­льності за оборону власних воріт знову ліг на його плечі, і будемо сподіватися, що Ігор справиться з ним.

Ми вирішили познайомити вас, шановні читачі, з 1-м номером команди «Нива» дещо ближче і за­дали йому кілька запитань.

—  За свою кар’єру тобі, Ігоре, довелося пограти вже на різних рівнях чемпіонатів, у різних фут­больних колективах. У чому причи­ни такої частої переміни місць?

—  Причини досить прості. Основ­ною для мене є прагнення постійно грати на найвищому рівні. Саме у «вищих ешелонах» можна по-справж­ньому стати хорошим футболістом, набути необхідних наяиків і досвіду, зарекомендувати себе, нарешті. Не останню роль відіграють і умови особистого контракту, адже турбува­тися про сім’ю— обов’язки чоловіка. Правда, часто ці умови порушува­лись в односторонньому порядку з боку «спонсорів», а недовір’я по­роджує протиріччя. А от з ким ні­коли не конфліктував, то це з то­варишами по командах, на яких мені просто щастило.

—  Як я зрозумів, саме вищезгада­ні фактори і стали вирішальними для твого повернення на вінницьку землю?

—  Абсолютно вірно. «Нива» — у вищій- лізі, умови контракту цілком прийняті, керівництво колективу гідне поваги, авторитетне. Ось і відгукнувся без довгих роздумів на пропозицію І. Ф. Гатауліна забути про тимчасову Хмельницьку про­писку. А два роки тому залишив «Ниву» у зв’язку з сімейними обста винами.

—  Яким тобі бачиться нинішній день нашої команди?

—  Втрати у міжсезоння, звичай­но, виявилися відчутними. Залиши­ли команду провідні майстри і це, зрозуміло, не могло Не відбитися на якості гри. Але життя продовжується і їм на зміну прийшли інші хлопці, як досвідчені, так і молоді. Потрібен, звичайно, час, щоб на­грати склад, відпрацювати ї випро­бувати ігрові зв’язки, поставити гру. Той, хто відвідує наші тренування, мабуть, помітив, що працюємо ми з бажанням, настроєм, а головне, з повною. самовіддачею і в цьому за­слуга наших нових наставників О. Є.Бобрико та А. О. Мураховського. Настрій робочий, мікроклімат здоровий, бажання перемагати є. Отже, є у нас і певне майбутнє.

—  Хотілося задати Ігорю ще кілька запитань, але він поспішав до ав­тобуса, в якому після тренування уже сиділа команда. «Вибач, однак не маю права підводити хлопців», — сказав він на ходу.

Віримо, що не тільки товаришів по команді, але й нас, любителів футболу Вінниччини, наш голкіпер постарається не підводити.