Крім забитих ним м’ячів у ворота супер­ників, запам’яталися і його швидкіатаки лівим флангом, точні передачі партнерам, і високі бійців­ські якості.

На жаль, багато елементів його арсеналу так і не були використані самим Юрієм у нинішньому чемпі­онаті, що завершується. Дії Миколаєнка на полі не виглядали так переконливо, як рік тому. Колишня впевненість розсіялась як весняний туман, почала відчуватися нервоз­ність. Які причини вплинули на якість гри? — таким було перше запитання до нашого співбесідника.

—             Всі причини таяться тільки в мені. До такого висновку я прий­шов після довгих роздумів та ана­лізу власних дій.

На якомусь етапі послабив вимо­ги до себе, з’явилося невідомо звідкіля заспокоєння. В результаті — недопрацьовував на тренуваннях, відповідно допускав брак у самій грі.

Можна звичайно зіслатися на кількість постійних незначних травм, безпорядок з виплатою зар­плати, не вирішені донині питання з моїм житлом. Безперечним є ли­ше одне — ці проблеми тільки по­глибили спад у моїй грі.

—             Чи можна найближчим часом сказати, що криза в грі Миколаєнка минула?

—             Головне, що я зрозумів необ­хідність більш професійного підхо­ду до своєї роботи і перші кроки в цьому напрямі уже зроблено. До­вір’я товаришів по команді і вболі­вальників необхідно, не гаючись, виправдати. Стараюся оперативно надолужити упущене, а як швидко це мені вдасться — покаже час.

—             Якими б словами ти охаракте­ризував сьогоднішній мікроклімат у колективі?

Наша команда нічим не відріз­няється від будь-якого іншого ко­лективу і не тільки футбольного. Двадцять чоловік — двадцять хара­ктерів і оцінку тим чи іншим подіям дають, зрозуміло різнопланову. Не є винятком і ми. Команда як сі­м’я - радощі чергуються з незгодами.Вважаю, що сьогодні обстановка в «Ниві» нормальна, робоча, хоча й не ідеальна, взагалі, передумови до повного взаєморозуміння є, адже хлопці підібралися справді хороші.

—             Пристрасті - навколо фінансово­го забезпечення команди стихли?

—             Будемо сподіватися. Нових на­ших спонсорів відношу до серйоз­них, ділових людей відповідальних і порядних. їх помисли звернені не тільки до дня нинішнього, а й на перспективу. А при повному нашому взаєморозумінню і підтримці виграє лише вболівальник і сама гра.

—             Відомо, що кілька гравців «Ниви» закінчують, свою трудову ді­яльність у Вінниці. А що думаєш ти, Юрію?

—             Хотів би виступати за «Ниву». І не один сезон. Мені подобається наш колектив, наш уболівальник і кладучи руку на серце — совість у мене перед ними чиста, хоча не все вдалося втілити на полі.

І якщо мені вдасться оформити вінницьку прописку і привезти сюди мою любиму дружину Світлану і до­нечку Анастасію, то, думаю, буду з подвоєною енергією відпрацьовувати на полі довір’я любителів футболу.

Коли матеріал був підготовлений до друку, на одному з останніх тре­нувань Юрій Миколаєнко, на жаль, отримав травму коліна. Бажаємо йому якнайшвидшого одужання.