Витоки. Родом я з Кіровограду. У футбол привів батько, який грав свого часу на рівні КФК. Спочатку був спортивний ліцей на базі ФК “Зірка”, де оволодівав першими азами. Після матчу з однолітками київського “Динамо” виявилось, що наші дії оцінювали селекціонери “Шахтаря”, які й запропонували мені спробувати свої сили в іменитому клубі. Проходжу футбольну освіту в Донецьку з 1998 року.

“Шахтар”. Що й казати, було приємно отримати цю пропозицію, - то був ідеальний шанс для футбольного зростання. Мені поталанило в цьому плані. Враження найкращі, там немає дрібниць, зайвих розмов - у всьому відчувається справді професіональний підхід до справи. Футбольне господарство працює бездоганно - потрібно тільки тренуватись та додавати у грі, аби виправдовувати довіру наставників. Бєліченко, Грачов, Варнавський, Федоренко були чудовими гравцями, і сьогодні це люди на своєму місці, фахівці високого класу.

Донецьк - Вінниця. З тих хлопців, з якими я тренувався, деякі вже досить відомі люди, приміром - Зубов. Це додає бажання зростати й іншим. У Донецьку я грав на місці правого півзахисника - на цю ж позицію запрошений Анатолієм Раденком і в вінницьку команду - в міжсезоння... У “Ниві” граю на умовах піврічної оренди.

Футбольний кумир.Такого в мене немає: намагаюсь “підгледіти” якісь моменти у гравців мого амплуа і реалізувати їх у грі. Подобаються гравці швидкісні, які миттєво приймають рішення. Іноді чуєш, що дай, мовляв, такі гроші, як в Італії чи Англії, і футболіст заграє так само. Мені здається, все навпаки, спочатку - гра, потім - все інше.

Про футбольні враження. Може, це дещо дивно, але поки що найбільшим враженням було перебування у складі третього складу “Шахтаря”. Ми справді відчували себе єдиним колективом, який постійно зростає і має певну мету, де кожен допомагає іншому. З того складу першим “злетів” Пуканич, який входить вже до збірної України. Нині на підході в основу “Шахтаря” Гусаров, Півненко.

Після переходу до “Ниви”.

Відчуття різні. З одного боку тут легше, тому що тут гравці досвідчені, які успішно виступали на високому рівні, з іншого - відчуваю більшу відповідальність, а це деякою мірою сковує дії. Взагалі колектив нормальний, і склались рівні стосунки з усіма хлопцями. Дружимо з Денисом Хомутовим, він також із Донецька, - до речі, грав вже і в першому складі «Шахтаря».

Що, крім футболу? У вільний час читаю спортивну пресу, детективи Фрідріха Незнанського. Захоплююсь комп’ютерни­ми іграми, а якщо мова йде про музику - віддаю перевагу російському року. Навчаюсь на факультеті фізвиховання Донецького університету.

Хочу подякувати вінницьким уболів­альникам за підтримку “Ниви” і побажати їм бути ще більш “живими” і темпераментними.